Ніна Резніченко брала участь у багатьох виставках і галереях (понад 30) по всьому світу в Україні, Росії, США та Європі.
Член Українського національного товариства художників, член Міжнародної асоціації художників «Мистецтво без кордонів».
Її пензлик сміливий і часто зачіпається абстрактним стилем, з різницею між світлом і тінню в її картинах, текстурою штрихів кольорів.
«Чим було би людство, якби не знало квітів? Якби квітів не існувало... чи був би тоді наш характер, наша мораль, наша здатність до краси і щастя такими ж, як тепер?... Уявімо на хвилинку, що наша планета не знає квітів... Цілий світ вишуканої чуттєвості назавжди спав би у глибинах нашого серця... Безмежний всесвіт фарб і відтінків був б нам відкритий лише частково... Чудодійна гармонія світла залишилася б для нас невідомою... Коли ми кохаємо, спогади про квіти, які ми бачили і чиїм ароматом насолоджувались, збігаються до нас, щоби наповнити знайомими розкошами нашу свідомість і чуттєвість... Щастя без квітів було б безформним, як горизонт неба чи моря...» До цієї оди чуду природи - квітам - авторства вишуканого мрійника Моріса Метерлінка коментарі зайві.
Але їх можна проілюструвати ніжними «живописними есеями» львівської художниці Ніни Резніченко, чиї витончені квіти-марення, квіти-натяки, жінки-квіти спокушають нас миттєвостями досконалості світу. Споглядаючи делікатну мрійливість створених Ніною образів, передчуваєш відчуття щастя, яким насичений світ, і яке проявляється у кожному моменті життя, якщо ми дозволяємо собі бути щасливими.
«Звуки» Ніниного живопису повертають нас у ті світлі моменти, коли ми захоплено розглядали ніжні крихкі пелюстки, коли ставили квітку у вазу, щоби привласнити момент насолоди споглядання, коли дарували квіти нашим коханим, аби вони посміхнулись...
Ніна малює квіти все життя. Довго налаштовується, довго зосереджується, а працює швидко, акварельно, на одному подиху. Ніколи не малює з натури, але використовує всю доступну естетику світу: природу, літературу, мистецтво, музику, аби в паузах між малюванням максимально насититись позитивними відчуттями і враженнями. Момент, коли бере до рук пензель - не пролог, а кульмінація, час матеріалізації емоції. Це живопис-імпульс, де авторка за допомогою точно відчутого колориту розмитого тла, кількох фактурних плям, ритму патьоків і ефектних контрастних акцентів вибудовує настрій: меланхолійний, дзвінко-радісний, таємничо-недомовлений, відверто-чуттєвий... В якому образі: жінки чи квітки, він постане - не суттєво, вже тисячі років вони є синонімами. Саме жінкам і квітам природа довірила честь стати символом краси земного буття. І з того часу місія і сенс мистецтва - «Зупинися, мите, ти прекрасна!».
Живопис Ніни Рєзніченко - це територія зупинених миттєвостей краси в її ідеальному стані - вичитаному поміж рядками класичної поезії, вичутому в нюансах класичної музики, вимріяному у снах...
Запрошую до смакування.
Історик мистецтва Наталія Космолінська